Насильство в сім’ї. Як себе захистити?
Насильство в сім’ї є величезною проблемою державного значення. Про її масштабність і гостроту свідчать результати соціологічних досліджень, міжвідомча статистика та дані громадських організацій тощо.
Насильство в сім’ї – це не та тема, яку можна обговорювати жартома. Це тема яка несе страх, сором, відчай. На жаль, проблема насильства, а особливо домашнього насильства, є актуальною в нашому суспільстві. Про те, говорити та вирішити проблему, не так просто. Оскільки жертви, що потерпають від насильства в сім’ї, настільки емоційно скуті, та залякані, що «виносити сміття з хати» вони просто бояться… Випадків, коли члени сім’ї потерпають від насильства, дуже багато і, перш за все, що повинна зробити жертва – перестати звинувачувати себе, думати, що це норма, а головне звернутися по допомогу.
Насильство широко застосовується людьми як засіб досягнення бажаного результату. І воно завжди пов’язано з поняттям свободи: жертву змушують до якоїсь поведінки або до прийняття певних умов, руйнуючи її біологічне чи психічне життя, або ж погрожуючи його зруйнувати.
За даними міжнародних досліджень кількість дітей, які щодня потерпають від насильства в сім’ї, перевищує 10 мільйонів. Щоденно в Україні фіксують близько 348 випадків насильства в сім’ї, а близько 60% жінок страждають від домашнього насильства на постійній основі.
Фактично кожна третя жінка в Україні потерпає від домашнього насильства. Чоловіки також стають жертвами домашнього насильства. Утім, у них набагато вищий ризик зазнати насильства з боку незнайомців. Жінки та діти найчастіше стають жертвами насильства з боку тих, кого вони знають. Тому серед жертв домашнього насильства частка жінок непропорційно велика.
Практично протягом 18 років в нашій країні функціонував закон «Про попередження насильства в сім’ї». Даний акт встановлював заходи органів державної влади по запобіганню та реагуванню на випадки насильницьких дій в сім’ях. Однак, незважаючи на те, що закон фактично існував, на практиці він реально не діяв.
У чому причина? У страху потерпілих звернутися за допомогою, страху залишитися один на один з існуючою проблемою, розуміння відсутності ефективного реагування з боку правоохоронних органів. Процес захисту людського життя та свободи ускладнювався й складністю доведення факту насильства та недієвих методах покарання кривдника.
Новий закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суттєво змінив ситуацію. Він запустив новий процес боротьби з сімейним насиллям, близький до європейських стандартів. Відповідно до норм Закону, незалежно від того, чи проживають постраждалі зі своїми кривдниками разом чи ні, їх можуть визнати такими. Щодо дітей, то постраждалими вони визнаються не лише від безпосереднього насилля над ними, але й у разі, коли дитина стає свідком такого насильства над членами своєї родини.
Що очікує кривдника?
Терміновий заборонний припис. Даним приписом поліція обмежує будь-які контакти постраждалої особи та її кривдника, у разі існування реальної загрози для життя чи здоров’я постраждалої сторони. Відповідно до нього, особи не можуть проживати разом. Якщо ж людина не погоджується добровільно покинути спільне житло, поліція має право провести примусове виселення. Діє такий припис протягом 10 днів. Кривдник може оскаржити його в суді.
Обмежувальний припис. Здійснюється на основі судового рішення за заявою постраждалої особи. Суд розглядає питання видачі обмежувального припису протягом не більше як 3 діб з моменту надходження відповідної заяви до суду. В такій справі судовий розгляд може відбуватися і без участі кривдника – у ситуаціях коли під питанням знаходиться безпека постраждалої сторони.
Цей припис забороняє обвинуваченій стороні перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою; зобов’язує усунути перешкоди у користуванні майном; обмежує контактування з постраждалою дитиною; встановлює заборону на наближення до місця проживання, навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою на визначену відстань.
Також обмежувальний припис забороняє розшукувати постраждалу особу, переслідувати її та спілкуватися з нею будь-якими шляхами, як особисто, так і через інших осіб. Рішення суду про обмежувальний припис підлягає негайному виконанню. Слід відмітити, що навіть його оскарження не зупиняє його дію. Видається такий припис на термін від одного місяця до півроку. По закінченню терміну дії за рішенням суду він може бути продовжений ще на 6 місяці.
Внесення до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Усі факти домашнього насилля, інформація про кривдника та про постраждалих вносяться до даного реєстру. Метою його створення та ведення є захист постраждалих осіб, попередження повторних випадків домашнього насильства та протидія випадкам домашньому насильству.
Взяття на профілактичний облік, проведення роз’яснювальних робіт органами поліції, направлення на проходження виправних робіт на строк від 3 місяців до 1 року.
Покарання
Стаття 172-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення домашнього насилля передбачає одне із наступних покарань: штраф у розмірі від 170 до 340 грн; громадські роботи терміном на 30-40 годин; адміністративний арешт до 7 діб.
За повторний випадок насилля протягом року може загрожувати: штраф від 340 до 680 грн; громадські роботи на 40–60 годин; адміністративний арешт на строк до 15 діб.
Що робити у випадку насильства в сім’ї?
Складіть заздалегідь план дій: що робити, куди піти у разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому – підготуйтеся: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують право власності на житло, автомобіль тощо. У випадку, якщо з вами будуть діти, також підготуйте все необхідне.
Визначте не одне, а декілька місць, де ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте адреси, номери телефонів людей, яким ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися.
Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань. Якщо ви зважилися піти та розірвати сімейні стосунки, то паралельно виникнуть питання про розподіл спільного майна, встановлення місця проживання дітей та виплати аліментів.
Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства – домовтеся і підготуйте необхідні документи до керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки ви, і ніхто інший не має права забирати їх. Обов’язково подайте письмову заяву на ім’я директора з проханням віддавати дитину винятково вам.
Якщо вам чи дітям кривдник завдав тілесних ушкоджень, обов’язково повідомте в поліцію та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримані тілесні ушкодження можуть бути вагомим доказом того, що сталося.
Якщо Ви знаєте про вчинене насильство, або воно було вчинене відносно Вас звертайтеся в поліцію за телефоном 102, а також за консультацією та допомогою до соціальних служб міста.
І кожен з нас має сказати «Ні! Насильству» у власній родині. Адже сім’я – це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому житті. Місце, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному: і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку. Пошана один до одного, взаєморозуміння, орієнтування на мирне вирішення конфлікту, можуть забезпечити благополуччя і згоду в сім’ї, а відповідно і добробут держави в цілому.
Щасливий той, хто щасливий у себе вдома.
Тож нехай буде щасливою і Ваша родина.