«Стрітення»
Наталя Данилюк
Коли зима стрічається з весною,
Твердих крижин розгойдується спів,
Пухнастий сніг крихкою пеленою
Мов водоспад сповзає із дахів!
Дзвінкі синиці зграями прудкими
Важкі від снігу струшують гілки,
Весна гаптує різнобарвний килим
І розшиває бісером квітки.
Ну, а зима сидить собі в куточку,
Весни здалеку вгадує сліди
І вишиває березню сорочку
- Ото вже буде красень молодий!
І поведе свою русяву панну-
Свою весну чарівну під вінець
І зронить небо музику органну,
Здмухне замети білі вітерець.
Гучні струмочки захлюпочуть зрубом,
Грайлива річка розплете косу...
І так на серці стане любо-любо,
Немов із нього струшують росу!..