Вітер з гаєм розмовляє,Шепче з осокою,Пливе човен по ДунаюОдин за водою.Пливе човен, води повен,Ніхто не спиняє,Кому спинить – рибалонькиНа світі немає.Поплив човен в синє море,А воно заграло,Погралися гори-хвилі –І скіпок не стало.Недовгий шлях – як човновіДо синього моря –Сиротині на чужину,А там і до горя.Пограються добрі люди,Як холодні хвилі,Потім собі подивляться,Як сирота плаче,Потім спитай, де сирота, –Не чув і не бачив.Тарас ШевченкоКобзар1841 р.
