Світає, край неба палає... Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. Тихесенько вітер віє. Степи, лани мріють; Між ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились; Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою. Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає… І нема тому почину, І краю немає!
******************************
Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає, Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата Та соловейко не затих.
